Про наше минуле, й про молодь — наше майбутнє

Німецький історик та журналіст Ґвідо Кнопп писав, що ми не відповідальні за минуле, але відповідальні за пам’ять про нього. Так, історична пам’ять — це не те саме, що й історія. Події залишилися у минулому, а по них маємо книжки, фотографії, свідчення, й ці речі є лише віддзеркаленням того, що було. Як сліди на снігу — це не ноги людей, які там пройшлися. Сліди — це сліди. Тож коли ми говоримо культуру пам’яті, варто розуміти, йдеться радше про наше суб’єктивне: що ми знаємо про історичні події, як їх оцінюємо, яких висновків можемо дійти. А найголовніше — що нам із тими висновками й знаннями робити. Який це матиме вплив на життя тут і зараз.

Далі спробуємо розібратися, чому теми історичної пам’яті важливі для молоді, та як із цими темами працюють ГО «СТАН» і партнери. 

Місток до пам’яті

Пам’ять — фундамент для ідентичності й цінностей. Без неї не відповісти на, здавалося б, прості запитання: «Хто я і звідки?», «З ким я, і хто зі мною?», «Що для мене важливо, які мої цінності?». Не знаючи цього напевно, ми блукаємо. Зате історична пам’ять, як уже згадувалось, подібна слідам на снігу. Сліди можуть вивести до людей, а іноді й врятувати життя.

Тема пам’яті, а також теми деколонізації й мистецтва, завжди були в навчальних модулях «Молодих амбасадор(ок)ів розмаїття», й дуже відгукувались учасникам та учасницям. Саме з ними пов’язана чи не більшість проєктів, реалізованих молодими людьми на програмі. І не дивно, адже після десятиліття війни Росії проти України, на третьому році повномасштабного вторгнення — це те, що хвилює молодь. Що дозволяє поміркувати, як бути зараз і як бути далі. Якою ми хочемо бачити нашу країну. «Історію ми викладаємо не для того, щоб діти пам’ятали історію, а щоб виносили якісь уроки для себе особисто» — міркує Олександр Войтенко, освітній експерт та тренер з прав людини УГСПЛ та ОБСЄ в Україні, співавтор посібників з питань історичної памяті. — «Зв’язок між “зараз я тут” і “минуле, яке мені відгукується” — це, як мені здається, єдиний місток, по якому ми можемо звертатися до пам’яті й вибудовувати своє ставлення до того, що було, — продовжує Войтенко, —  І в цьому наративі пам’яті є дуже багато спільного для всіх українців. Ставлення до совєтів, бо вони всім зіпсували життя. Ставлення до насаджування російського й привчання, що російське “это наше общее”. Це ставлення можна сформувати лише через власну перспективу сприйняття реального минулого, а не спотвореного пропагандою».

Таким чином, переосмислення минулого, робота з історичною пам’яттю — все це має найбезпосередніший стосунок до сьогодення. Проєкти, спрямовані на чи на осмислення історії, чи на деколонізацію, завжди торкаються сучасності й зокрема бачення: як і куди нам далі. Проілюструємо це діяльністю Центру суспільних трансформацій «ТЕНЕТ».

ТЕНЕТ і різноманіття форм, як говорити про історію

Нещодавно «Молоді амбасадор(к)и розмаїття» долучилися до міжнародної спільноти Global Platforms, яку започаткував альянс за права, рівність та міжнародну солідарність ActionAid, й це суттєво розширило перспективи для активної молоді з України. Поряд зі СТАНом до Global Platforms доєдналася низька близьких за цінностями громадських організацій. Це стало точкою відліку формування їхньої партнерської коаліції в Україні та поглиблення співпраці. «Важливий момент експертної підтримки, — розповідає Тетяна Сторожко, голова Центру суспільних трансформацій “ТЕНЕТ”,  — Це допомагає. Ми завжди можемо звернутись за консультаціями. На жаль, у громадському секторі поширене явище нездорової конкуренції. Іноді щоби зрозуміти, як правильно робити якісь найбанальніші речі, треба витратити купу часу та наробити помилок. Ніхто не стане тобі роз’яснювати нюанси, бо люди не хочуть мати в полі зайвих конкурентів. Тут навпаки — ми підсилюємо одні одних. Хтось має великий досвід та налагоджені внутрішні зв’язки, а хтось унікальну тематичну експертизу. Це гарна екологічна взаємодія».

«ТЕНЕТ» же має добрий досвід у розвитку молодіжного руху й у роботі над збереженням історичної пам’яті, зокрема щодо історії геноциду ромів, а це простір для співпраці й нагода партнерам повчитися одним в одних. Серед нещодавніх прикладів такої взаємодії чотириденний тренінг “Roma. Media. Action!”  для молодих активістів та активісток, який провели «ТЕНЕТ» і «СТАН», за підтримки Action Aid.  Під час тренінгу молоді люди навчалися боротьби зі стереотипами, формування позитивного образу ромської спільноти в медіа.

«ТЕНЕТ» багато працює в напрямку молодіжної освіти та просвіти. «Одне із наших завдань — зацікавити  молодь (і ромів, і не ромів) власною історією, — пояснює Тетяна Сторожко, — часто люди мають мінімальні знання, і їм нема де дізнатися глибше, тому ми намагаємося проводити освітні заходи, зокрема й про сторінки пов’язані з геноцидом ромів». Багато працюють і у соцмережах. На своїй  інстаграм-сторінці «ТЕНЕТ» публікує просвітницькі матеріали й щодо геноциду ромів, і загалом з історичної чи культурної тематики. Іноді й у формі мемів, іноді це цілком серйозні дописи. Експерименти з медійними формами — коник ТЕНЕту.

Цього року Тетяна зі своєю командою видали комікс «Вартові пам’яті». Графічну історію життя Івана Білащенка, рома з Черкащини, що пережив голодомор, геноцид, брав участь у Другій світовій війні. Це життєпис непересічної людини, на долю якої випав тягар найстрашніших подій минулого століття, але розказаний та зображений так, щоб був цікавим молоді. Вийшла і друкована, й онлайн версія коміксу.

Про цінність  історій окремих людей зауважує й Олександр Войтенко:  «Подумайте про конкретних людей і що з ними могло бути —  тоді це вже емпатія, тоді інший наратив пам’яті. Людський вимір дуже важливий. Якщо ми за будь-якою подією не бачимо й не відчуваємо людей, то це штучно».

Дивись і не забувай

Важливо не замикатися лише на собі, на своїх проєктах, а бути частиною ширшого контексту. Вже багато років ТЕНЕТ долучається до міжнародної ініціативи збереження пам’яті про геноцид ромів і вшанування загиблих під час Другої світової війни Dikh He Na Bister (в перекладі з ромської «Дивись і не забувай»). ТЕНЕТ — партнери заходу, а Тетяна — координаторка від України. 

«Дивись і не забувай» щороку проводять у Кракові, й триває захід ледь не тиждень. Збирається молодь із різних куточків Європи. Там вона може дізнатися більше про історію ромського народу, й про те, як зараз протистояти ромофобії та дискримінації.

Звідки ти родом

Володимир Щербаков — ромський активіст, перекладач ромською мовою. Ясна річ, так було не завжди. Володимир розповідає, як нещодавно відкрив для себе багато нового  щодо історії свого народу, і як це вплинуло на його життя. Поворотною стала згадана вже подія Dikh He Na Bister.  

Про захід Володимир вперше почув від приятеля і звучало це просто:  «Хочеш поїхати в Аушвіц? Там буде екскурсія». Звісно, що він поїхав. А дізнався куди більше, ніж сподівався. «Я думав, що там переважно про Аушвіц, та насправді не тільки. Інформація подається з різних боків. Учасники та учасниці були різного віку, і роми й не роми, з різних країн Європи. Всі ми були згуртовані, людям було цікаво». Побачене й почуте не могло не відгукнутися Володимиру. «Це й тому, що тепер ми теж знаємо, що таке війна, — міркує він, — учасни(ці)ки з України бачили схожість між тим, робила Німеччина тоді, й робить Росія зараз. Якось гідеса сказала: “Розумієте, як важко було людям, коли вони залишали домівки, а всі їхні речі, все, чим вони жили, помістилося в одну валізу”. А ми ж не просто це розуміємо, українці це пережили».

Після події Володимир замислився, як він може впливати. «Я зрозумів, наскільки важливо людям бувати в таких місцях, — каже Щербаков, — та не всі можуть поїхати в Аушвіц, не всі можуть стати учасниками чи учасницями програми. Тоді я подумав: “А що я можу зробити? Багато людей (серед них і родичі, й друзі) читають мене в соцмережах. Так уже якась авдиторія дізнається більше”. І став висвітлювати те, що бачив, що знаю».

Згодом Володимир почав бувати на інших подібних подіях, став долучатися до організації. Колись був гостем “Dikh He Na Bister” — тепер він член команди. Краще познайомився з молодіжними спільнотами. Відкрив для себе, що молодь насправді значно більше цікавиться історією чи працює задля збереження історичної пам’яті, ніж це здається на перший погляд. Пояснює, чому це для нього цінно: «У ромському суспільстві, на жаль, обізнаність ще дуже низька, — говорить Володимир, — зі свого прикладу скажу, я не знав, коли день пам’яті ромів, що загинули від геноциду. А знати свою історію важливо, бо це основа. Коли людина знає, вона не така загублена в цьому світі. А якщо ти не знаєш звідки ти родом і що було раніше, то це не дасть поштовху для майбутнього».

Проєкт «Мережа для демократії: будуємо майбутнє з європейськими лідерами_ками завтрашнього дня»» реалізується громадською організацією «СТАН» та ActionAid у партнерстві з  ГО «Центр суспільних трансформацій ТЕНЕТ», ГО «Інсайт», ГО «Чернівецьке об’єднання «Захист» за підтримки Міністерства закордонних справ Данії. даний проєкт є частиною програми «Молоді амбасадори_ки розмайття». 

Це програма для молоді та молодіжних працівників з посилення соціальної згуртованості для створення інклюзивного, мирного суспільства, мінімізації ймовірності конфліктів, що виникають між різними групами, та прискорення процесу інтеграції молодих людей з числа ВПО. Програму реалізує громадська організація «СТАН» у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність «ActionAid» за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC), Global Fund for Children (ША), Terre Des Hommes (Німеччина) та IM Swedish Development Partner (Швеція).